__gaTracker('send','pageview'); } else { console.log( "" ); (function() { /* https://developers.google.com/analytics/devguides/collection/analyticsjs/ */ var noopfn = function() { return null; }; var noopnullfn = function() { return null; }; var Tracker = function() { return null; }; var p = Tracker.prototype; p.get = noopfn; p.set = noopfn; p.send = noopfn; var __gaTracker = function() { var len = arguments.length; if ( len === 0 ) { return; } var f = arguments[len-1]; if ( typeof f !== 'object' || f === null || typeof f.hitCallback !== 'function' ) { console.log( 'Not running function __gaTracker(' + arguments[0] + " ....) because you\'re not being tracked. "); return; } try { f.hitCallback(); } catch (ex) { } }; __gaTracker.create = function() { return new Tracker(); }; __gaTracker.getByName = noopnullfn; __gaTracker.getAll = function() { return []; }; __gaTracker.remove = noopfn; window['__gaTracker'] = __gaTracker; })(); }
Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? 888 700x220
Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? 888 560x150

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат?

Серпень 11, 2015 by admin Коментарі

«Вівці, мої вівці…» Коли полинути думками в Карпати, обов’язково уявляєш собі яскраво-зелену полонину, де мирно скубуть травичку кудлаті вівці. Популярний гуцульський музичний інструмент – трембіта – була єдиним засобом зв’язку чабана з селом: за трембітовими звуками люди дізнавалися про місце перебування ватага з отарою.

«Там верхами над громнями
вітри повівають,
Там чабани овець пасуть,
В сопілочку грають».

У Карпатах почалося «чабанське літо», яке триває з травня по вересень. Чабани (пастухи) повели отари на високогірні луки (полонини). Щоб прогодувати велику отару овець, необхідно підніматися високо в гори, так як на рівнині пасовищ не вистачає.

Для села це велике свято. Всі жителі збираються і проводжають вівчарів з отарою овець на полонини. Це все супроводжується веселими народними гуляннями, піснями і танцями. За звичаєм, обов’язково запалюють ватру, щоб відігнати злих духів і надоїти багато молока. Ця традиція збереглася ще з часів язичництва.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? 0 dca34 a0c55a8e orig

 «ЖИВЕ БАГАТСТВО» ГУЦУЛІВ

Вівчарство – одна з найдревніших професій у Карпатах. Міські мешканці завжди уявляли собі її романтичність разом із можливістю півроку жити серед тиші гір, далеко від людської метушні. Вівчарству ніколи не навчали у жодному закладі, її основи опановували прямо в польових умовах. Батько навчав сина, дід – онука, і так з покоління в покоління передавалися секрети виведення та випасу овець. Як розповідає відомий фотограф-мандрівник Ігор Меліка у своїй розповіді «Полонини, повні чарів», про багатство гуцульських господарств свідчив насамперед його «живий інвентар». Свійських тварин протягом кількох місяців у році, від весни до осені випасали на полонинах, віддалених від людських поселень. Специфічні умови такого господарювання (капризи сурової погоди, хвороби й хижаки, від яких потерпали стада, а також люди – охочі чужих пасовищ і чужого здобутку) призвели до того, що сам випас і пов’язане і ним полонинське господарство було оповите чисельними магічними заборонами, наказами, забобонами, вірування й чарами. Їхнім призначенням було зберегти отару та тих, хто нею опікувався, здоровими, тваринам забезпечити добрі надої, а людям – спокій і достаток. Супроводжував випас також і фольклор – співаний і музичний.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? 0 dca35 3894d6c3 orig

Ватаг був заможною людиною, щоб своїм майном поручитися за випасувані на полонині стада. Він керував сезонним полонинським господарством, відповідав в цілому за випас, за підпорядкованих собі людей та отару. До його обов’язків теж входило керування випасом і переробка молока. Він же виконував функції лікаря й мага, що охороняв тварин і людей від злих сил. Найчастіше ця поважна «посада» була спадковою, тобто передавалася з покоління в покоління.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? Doshh Petro i vivtsi 600x402

Пастухами повинні були бути люди, які вміли жити між собою в злагоді, з великою фізичною силою, сильні й здорові, й це було гарантією, що вони здатні осилити важку працю у важких кліматичних і побутових умовах. На великих полонинах випасом займалися кілька категорій пастухів, пов’язаних із певними тваринами. Так, вівцями займався вівчар (овчар), якого наймали на сто дійних овець. Ялових овець і баранів випасав єлочер, ягнят – єгничник. Велика рогата худоба була під наглядом коровара, гайдея (від клику при прогонах худоби – «гайда гей»), бовгара – пастуха волів і тєлєчера, який доглядав за телятами. Козами займався козяр, а свиньми – свинар. Якщо на полонині випасали овець, то вони були під наглядом стадяра. Окрім пастухів, для праці ватаг залучав гонінників, тобто помічників. До їхніх обов’язків входило також принесення води, рубання дров, підтримування вогню та інша дрібна робота в пастушому таборі. Їх також називали спузами (від діал.: «спуза» – попіл). Пастухам допомагав малолітній хлопець – стрункар, загоєнник, який підганяв овець під час доїння. У великих стадах до праці наймали також нічного сторожа – нічника, який цілу ніч палив на полонині ватру, проходив вздовж загорож для тварин, а в разі небезпеки скликав пастушим рогом інших пастухів.

 Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? 0 dca36 74168600 orig

Вівчарі отримували винагороду як продуктами, так й готівкою, а також утриманням протягом усього сезону випасу. Ватаг і старші пастухи, окрім цього, щомісяця одержували пару чобіт і право безплатно випасати власних тварин. Карпатські вівчарі протягом усього літа пасуть овець високо в горах на полонинах, які знаходяться на висоті від 1600 м над рівнем моря і вище.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? 0 dca72 2375bd22 orig

До деяких полонин відстань 50-70 кілометрів і отару доводиться вести майже добу. На цій полонині пасуться близько 400 овець. За ними доглядають чотири пастуха і двоє хлопців-помічників. Наймолодшому – 11 років. На пасовищах чабани знаходяться до кінця вересня. Там вони живуть і заготовляють овечий сир (бринза).

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? 0 dca3b 24446faf orig

Як мене запевнили чабани, кожну вівцю і козу вони знають по імені, розфарбуванні вовни та особливими прикметами. При цьому вважається, що дзвіночки на шиї тварин не тільки допомагають знайти їх в тумані, а й відігнати злих духів.

Пастухам допомагають пасти овець собаки. Без собак тут ніяк. Відчувши вовків вони піднімають страшний шум і гавкіт, тим самим відганяючи зграю вовків.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? 0 dca41 d9dbe69b orig

Робочий день вівчарів починається о 3 ранку за їхнім часом (о 5 годині київського). Один вівчар заганяє овець, інші  – доять. Справа не з легких, потребує спеціальних умінь. Свіже молоко проціджують. З нього потім виготовлятимуть сир та вурду.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? 0 dca4c fb586d3a orig

Процес доїння триває 1,5-2 години. Кожна вівця дає трохи молока – до 250-350 грам за один раз. Доїння відбувається тричі на день.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? 0 dca4a 8c66000d orig

Овече молоко міряють «гелетами». Одна Гелета це близько 12 літрів, з яких можна виготовити до 3 кг сиру.

Бринза та вурда – різновиди овечого сиру. Відрізняються вони за кольором, смаком, структурою і технологією приготування. Приготування бринзи – це справжнє мистецтво. Чабани встають дуже рано і виганяють з кошари овець на доїння. Свіже овече молоко зливають у великі чани і додають до нього закваску – кляг. Це спеціальний фермент, який добувають з шлунку ягняти, не вживав ще свіжої трави, тільки материнське молоко. Потім чани ставлять на вогонь і варять, помішуючи спеціальною дерев’яною палицею.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? 0 dca38 2f78aa9b orig

Зібраний сир – великі Будз (головки свіжого сиру по 10-15 кг кожна) підвішують, щоб стікали. Так готується бринза.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? 0 dca39 85b72153 orig

Сироватку, яка залишилася в чані, виливають у величезний котел і ставлять на невеликий вогонь. Так народжується ще один смачний сирний продукт – вурда, другий сир.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? 0 dca3a a37a1a9e orig

МУЗЕЙ ВІВЧАРСТВА

Музей був відкритий в травні 2013 року з метою дослідження полонинського руху в Карпатах та вивчення важкої праці вівчарів. Він представляє собою комплекс, який знайомить з процесом переробки молока, виготовлення сиру, вурди та бринзи. Окрім того, відвідувачі можуть ознайомитись із нетрадиційним методом лікування продуктами вівчарства — овітерапією.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? out5 600x399

Головна споруда музею — «Стая» складається з двох частин. В основній частині відтворений побут вівчарів, тут також представлені необхідні речі для переробки молока — посуд, одяг та інше. Друга кімната — це комора, де розміщені речі полонинників та різне знаряддя.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? out9

При музеї організовується майстер-клас з переробки вовни від стрижки до виготовлення продукції. Тут також пропонуються різноманітні екскурсійні програми.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? 58441210

ПАМ’ЯТНИК ВІВЧАРЕВІ

Верховинці настільки шанують працю вівчарів, що один з найстаріших пам’ятників у Колочаві – вівчарю з вівцею – прикрашає донині центр села. Під час Помаранчевої революції у 2004 році вівчар теж став героєм. Щовечора на вівчаря вішали помаранчеву хустинку, а на вівцю – синьо-блакитну. На ранок синьо-блакитна хустина висіла на вівчарі, а помаранчева на вівці. І так повторювалось щодня… Цікава історія цього монументу. У 1937 році у Празі – столиці Чехословацької Республіки проходила виставка найкращих порід овець республіки. Підкарпатська Русь була представлена 50 вівцями, серед яких були і 10 овець з Колочави. З Колочави до Праги поїхали вівчарі Малета Дмитро та Іваниш Іван. Колочавські вівці були визнані оціночною комісією як одні з найкращих, а вівчарі повезли додому нагороди: малу скульптуру «Пастора» (пастуха) – роботи чеського скульптора І.Вітка та грамоту Міністерства землеробства Чехії за перше місце.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? dsc 6241 600x449

Отримана скульптура у радянські часи  стала прообразом для колочавського пам’ятника і на початку 50-х років «Вівчар» урочисто встановлено у центрі Колочави. У 2009 році монумент реставрували та перефарбували з білого у золотий колір. Вже понад півстоліття вівчар гордо споглядає довколишні полонини, підпершись на палицю, а маленька овечка пригорнулася до його ноги.

 ФЕСТИВАЛЬ «ПОЛОНИНСЬКА ВАТРА»

За традиційними віруваннями та обрядами Буковини, у травні кожного року, в останню неділю, святкується народне гуцульське свято виходу вівчарів на полонини. Після Великодня настає час пастухам збирати свої отари та відправлятися на пасовиська далеко у гори, де вони й пробудуть аж до осені. Цю визначну подію у Карпатах називають «Вихід на полонину» і визначають як свято, а у сучасні дні перетворили на народний фестиваль «Полонинська ватра», який проводиться у Путилі. Різнобарв’я національного одягу, святкові звуки трембіт, хороводи, запалювання святкового вогнища – ватри, фольклорні концерти – всі ці традиції дбайливо зберігаються і передаються з покоління в покоління. Гуцули грають на трембітах під час традиційного гуцульського свята виходу вівцеводів на гірську долину. Ватаг свята (головний вівчар) урочисто відкриває свято запаленням незмінного атрибуту свята –полонинської ватри (вогнища), що символізувало початок виходу гуцулів на полонину на літування (відгодівлю) вівців у горах.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? aa025 600x399

Майстрині запропонують вам нашиті кольоровим сап’яном із мідяними і мосяжними капелями і ґудзиками, прикрашеними кольоровою волічкою киптарі, вишиті нитками та викладені бісером сорочки, оздоблені трісунками і павами кресані. Гуцульщина – відомий край майстрів з різьблення, випалювання та інкрустації по дереву. Проходить самобутня виставка-продаж різноманітних виробів з дерева – дерев’яний посуд, дерев’яні та плетені меблі, різноманітні сувеніри. Традиційно, гуцули виробляють гончарні вироби (кахлі, посуд), а також ковдри з овечої вовни. Ви почуєте гру народних митців на дримбах та сопілках, а на завершення дійства відбуваються народні гуляння та розваги.

 

ФЕСТИВАЛЬ «ГУЦУЛЬСЬКА БРИНДЗЯ»

Кажуть, що бринзи не буває без молока, молока – без вівці, вівці – без вівчаря, а вівчаря – без Гуцульської бриндзі. Середина вересня – пора фестивалю «Гуцульська бриндзя». Одразу по тому, як повертаються вівчарі з отарами, їх у Рахові вітають. Кажуть, що так, як це вміють робити у гірському місті, поки що не навчилися більш ніде. Це щороку демонструють на фестивалі «Бриндзі». Фестиваль-ярмарок співпадає в часі із відзначенням річниці заснування Рахова. Тому святкування тут дійсно гучні: місцеві жителі в ніаціональних костюмах з усіх навколишніх сіл (і у кожного села свій костюм, свої музичні інструменти), гуцульські оркестри та безліч туристів.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? gutsuli 600x449

На святі кожен, хто бажає, може придбати та повезти додому чи цілу бербеницю, чи хоча б літрову банку бринзи. Адже бринза – делікатес, і її багато не буває. Вона дуже смачна і ситна. Їдять її з квасним молоком, грибами, шкварками, додають у яєшню (тоді це – фріга), у картоплю, фарш для голубців. В особливій пошані – токан із бринзою та банош. А оскільки фестиваль бринзи відбувається лише раз на рік, в інтернет-каталозіKarpaty.info у спеціальній формі пошуку об’єктів харчування ви легко відшукаєте ресторан чи кав’ярню, де готують такі смачні страви карпатської кухні!

 

ГУЦУЛЬСЬКА КУХНЯ

Гуцульська кухня вирізняється простотою страв і водночас їх оригінальністю. Найуживаніші продукти: кукурудзяне борошно й крупа, картопля, квасоля, гриби і, звичайно ж, бринза (бриндза), або «бриндзя», як лагідно називають її самі гуцули. Овеча бринза, як і ткані ліжники з овечої вовни, завжди були візиткою Карпатського регіону.

Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат? 89CDE8B0 740B 4947 BB1D E099987E80E6 mw800 s 600x450

Бринза — особливий сорт сиру з овечого молока, який готують на полонинах; він не має нічого спільного з тим продуктом, який продають у магазинах з написом «бринза» на етикетці. Проціджене овече молоко заквашують спеціальною закваскою з молока, звурдженого в шлунку ягняти, яке ще не паслося. Чани з молоком ставлять поруч із ватрою та помішують, поки не почнуть з’являтися згустки сиру, які в чані руками зліплюють у більші грудки. Ці грудки сиру потім підвішують у теплому місці чи просто розкладають на сонці. Так виходить «напівфабрикат» бринзи — будз. Після тижневого вигрівання будз перетирають з сіллю і маслом — так отримують бринзу.

Українець Борис Гришкевич із Закарпатської області увійшов до списку лауреатів міжнародного конкурсу “Життя за один день”, який організували всесвітньо відомі режисери Рідлі Скотт і Кевін МакДональд спільно з YouTube.

Борис Гришкевич представив на конкурс фільм “Іванки. Один день у Карпатах” – про життя пастухів, котрі живуть у горах.

Це відео увійшло до списку 26 найкращих фільмів, що розповідають про один день з життя їхніх авторів. Вони були відібрані з 80 тисяч відео з 192-х країн світу.

“Іванки” Бориса Гришкевича і відео інших лауреатів змонтують у повнометражний фільм, який був презентований 27 січня 2011-го року на кінофестивалі Санденс у США. На прем’єру фільму в США запрошені всі лауреати проекту. 28 січня фільм буде викладено у вільному доступі на каналі youtube.com / lifeinaday.

* У пості використано інформацію з сайтів: grigoryevzakarpattya, agrokraina, kolochava, wikipedia, radiosvoboda, igormelika, mukachevo.

* У пості використано фотографії з сайтів: grigoryev, kolochava, radiosvoboda, carpathian, bambus, myreport, versii, putyla.

About Author

admin
  •  

Коментарі

Залишити відгук

1 Комертар on "Життя пастухів в Карпатах: яке воно – життя на високогір’ї Карпат?"

avatar
  Subscribe  
newest oldest most voted
Notify of
Anonymous
Guest

дякою ви мені дуже допомогли